Термообробка

Термообробка металу — технологічний процес, сутність якого полягає у зміні структури металів і сплавів при нагріванні, витримці та охолодженні, згідно зі спеціальним режимом, і тим самим, у зміні механічних та фізичних властивостей останніх.

Види термічної обробки металу:

1. Відпалювання – термообробка металу, при якій проходить нагрівання металу, а потім повільне охолодження.
2. Нормалізація – термообробка, схожа з відпалом. Відмінності цих термообробок (нормалізації і відпалу) полягає в тому, що при нормалізації сталь охолоджується на повітрі (при відпалюванні – в печі).
3. Загартування (гуртування) – термообробка металу заснована на перекристалізації сталі (сплавів) при нагріванні до температури вище критичної; після достатньої витримки при критичній температурі для завершення термічної обробки слідує швидке охолодження. Загартована сталь (сплав) має нерівноважну структуру, тому застосовується інший вид термообробки – відпуск
4. Відпуск – термообробка металу, що проводиться після гарту для зменшення або зняття залишкових напруг в сталі і сплавах, що підвищує в’язкість, зменшує твердість і крихкість металу;
5. Цементація – спеціалізована хіміко-термічна обробка, при якій поверхня сталі насичується вуглецем. Існує два типи насичення: твердим і газоподібним вуглецем. Цементація сталі, як правило, проводяться при температурах вище 930-950 ° С, коли аустенит стійкий, що розчиняє вуглець у великих кількостях. Головна мета такого процесу – істотно підвищити твердість металу, його стійкість до зношування, а також збільшити стійкість до кручення;